Entry tags:

депресія, протест, українці

Ось вона вершина української депресивності
http://1tv.com.ua/news/ukraine/06/02/12/2120.html
Перий Національний Телеканал

Українці – найнещасніші мешканці планети (?!!)

"Це стверджує професор голландського університету імені Еразма Роттердамського Рут Вінховен, і показує дані свого соціологічного дослідження.

В основі – відповіді ста тисяч людей із 90-а країн світу. Крім громадян України, найбільше на життя нарікають молдавани, мешканці Зімбабве і Танзанії – там щасливим себе вважає лише кожен 5-й більше


Як українець закликаю всіх, хто не збирається кінчити життя самогубством, всіх, хто хоче народжувати і виховувати дітей, всіх повстати проти цього ганебного факту! Повстати рішуче, усвідомлюючи негативний вплив такого депресивного самопочуття нації. Не писати депресивно, не коментувати депресивно, не висловлюватися і не дозволяти іншим українцям цього робити по відношенню до України і українців. Критично - так, депресивно - ні!


Про один і той самий факт можна сказати у різній манері. Різницю відчути дуже легко, якщо захотіти це відчути. Запитайте себе: "А чи не занадто депресивно я говорю, пишу?" Я одного дня запитав, і при тому, що я оптиміст, я вжахнувся своєму лексикону і інтонаціям. "Найгірше", "страшенно", "гіперінфляція", "зневіра" - таких слів майже не вживають у світі, крім українців. Це деструктивні слова за змістом. Послухайте Яневського на 5-му каналі, це просто генератор депресивних слів і словосполучень, або того ж Чайку. Вони цього не хочуть, звісно, але мене, відірваного від України українця їх словарний запас просто травмує.


Найперше ось така інформаційна депресія українців це страшенно несправедливо. Ми - мирна нація, що не веде війн, що щойоно отримала незалежність і молоду демократію. Нам немає причини почуватися більш нещачними ніж воюючим країнам, країнам де вбивають, де принижують і дискрімінують, і де цьому не видно кінця. Ми - індустріально розвинута країна, яка споживає багато електроенергії, випускаємо найпотужніші літаки у світі, маємо сильну академічну науку і освічених професіоналів. Ми - маємо глобально розповсюджену культуру: в найбільших містах світу є численні українські церкви, інституції, що вивчають українистику, українці засновники ООН. Ми непропорційно успішні у спорті, фізично гарно розвинуті. Ми - нація яку визнають у всьому світі, з правами українських громад рахуються у багатьох країнах світу. Найголовніше - у нас прекрасна, велика держава з демократичним утроєм (нарешті), морями і горами! Та що, досягнення,.. у нас просто мільйони працюючих і думаючих про майбутнє українських родин. То що в Україні насправді депресивного? Тоді Чому наши думки депресивні?

Я давно помічав цю депресивність українського суспільства, почав писати про це у своєму блозі, і ось тепер цьому є соціологічне підтвердження... Яка несправедливість! Поведінка українців неадекватно депресивна. Неадекватно, бо я бачу, що і на Заході теж існує нещастя, соціальна несправедливість. Але вони є щасливі, бо найперше хочуть такими почуватися. Найперше їх медіа відрізняються від українських, їх суспільний настрій на життя відрізняється: в транспорті, на роботі. Захід дуже ефективний і може брати навіть від крихт ресурсів великий зиск - це я теж бачу. Ось і ми нарешті повернулися найперше ідеологічно на захід, українці, все у нас буде, у нас величезний потенціал і унікальні права реалізуватися в Україні. Повірте мен, як людині, що може (береться) порівнювати реальне життя в Україні і на Заході.



PS.
Щоб заспокоїтися після цієї прикрої новини я сів і написав цей вірш. Допомогло.

***
Купи мені щастя, мама
Назавжди, наперед, успадок
Я хочу, щоб всі зрозуміли нарешті чому
Я люблю це життя і посміхаюсь просто Сонцю

Моя гітара вісім років у друзів
У друзів, імен яких я вже й не згадаю
У країні, яку я все більше малюю в уяві
І яку я все менше знаю

Та я був щасливий і буду щасливим
Вдома, на роботі, в першій і в другій країні
Тому, що я вільний, тому, що мене поважають
Навіть ті, хто мене не розуміє й не знає

А я знаю місто де найкращий місяць травень у світі
Я це знаю - там ще найкрасивіші жінки і діти
В країні яку можна важко поранити та не можна вбити
Де співають багато сумних й прекрасних пісень

І я знаю те, що я не розумію
Багато чого важливого, корисного, я не розумію
Але Сонце зійде і я знову підніму голову
Щоби промені Сонця опалили мої щоки від цього сорому

І мені стане легше, мені стане весело
Настене новий день, а в ньому старі історії
Запитайте мене, чи я щасливий
І я точно знаю, що дуже.