Станіслав

Originally published at Живу в Глобальному Світі. You can comment here or there.

Сьогодні в Києві били голубих (1, 2, 3). Якби не голубих, то били б “хохлів”, “чорномазих”, “жидів”. Ті ж самі в чорному і били б. Просто такий тренд заданий і одобрений – можна бити голубих.

Сьогодні я вкотре подумки виїхав з України. Не маю жодного відношення до голубих, але маю відношення до тих, хто сприймає Україну не просто як місце народження, а як шанс для прогресу в межах країни, міста.

Київ хочуть перетворити на те чим він був сотні років після зруйнування монголо-татарами, провінційне містечко де немає місця нічому крім одного мейнстріму, місто, як кажуть в Америці: nice to be from. Тобто місто з якого виїзджають.

Знаю, в Києві є тисячі достойних людей, знаю їх особисто. Але на вулиці сьогодні не їх світо. Можливо завтра.

Originally published at Живу в Глобальному Світі. You can comment here or there.

1. Сьогодні День депортації кримських татар. Послухав інтервю Портникова з дисидентом легендою і лідером Меджеліса Мустафою Джамілевим. Таке відчуття наче і тут битва добра зі злом. Достойна боротьба народу, який бореться за справедливість, право вижити проти нацизму, сталінізму і вертикало-фашизму в Україні і Росії.

2. Відновився Радіокаст. Минулого вівторка з Андрієм Головатим протестували нове обладнання в інтервю дискусії з Олесем Донієм. Підписуйтесь по RSS на медіа потік або повний.

3. Два місяці тому я писав про “особистий помаранчизм” колишнього депутата парлементу Канади і симпатика Помаранчової революції 2004-го Бориса Вжезневського. Так от, пан Вжезневський виграв суд і тепер на цій дільниці під Торонто будуть перевибори. Помаранчизм вчергове переміг. Радісного (тепер знову) кандидата в депутати канадські журналісти відшукали для коментарів… в селі Самбір, що в Україні :)

Originally published at Живу в Глобальному Світі. You can comment here or there.

В класі, в якому починав вчитися мій старший в Києві, цього року випускний рік, кажуть прийде “мер Попов’. Здається цей персонаж їх школу якось патронує. Я б, певно, розвернувся і пішов шоб його не бачити… Але у батьків, які реально в цій ситуації, який компроміс з совістю. І так щодня, ну майже.

На фото Камянистий парк в Порт Муді, Британська Колумбія. Мій вибір у розвязанні цього компромісу.

Originally published at Живу в Глобальному Світі. You can comment here or there.

В дискусії на Фейсбук сторінці сьогодні одна жінка несподівано перемикає фокус і говорить, типу, ну ви чоловіки, робіть щось (з пост радянською реальністю), чи нам жінкам треба ставати Жаннами д’Арк? На що я (представляючи чоловіків) швидко виправдовуюся: “Нас програмували на солдатів в УРСР. Ми губимося в інформаційному світі”. Інший чоловік, киянин, слушно додає: “Дайте нам час”.

Коли в 1987-му я прийшов в Радянську Армію я виявився серед відносно невеликої купки ідеалістів, які з повагою ставилися до червоної зірки, до військових одностроїв, які виросли на іграшках-пістолетах. При всій моїй відносній просунутості і відкритості (рок музика, довге волосся, ВУЗ, вулиця, гітара) я, ми з УРСР були в корумпованій радянській реальності як безвольні оловяні солдатики за колючим дротом. Навіть “бандери” були з якимось своїм прибабахом, з іншим стрижнем. Ми ж кияни, харківяни були дурними оловяними безпорадними солдатиками і ми програли. Чи ні – нас визволили.

Нас програмували на солдатів
На сильних, обмежених орків
Під прапором Межиземя
З ракетами в шахтах
З війною в думках

Жінки наши це амазонки
Ми свідки Великого збою
Системного коду, поразки
І діти зростають
У інших краях

Originally published at Живу в Глобальному Світі. You can comment here or there.

Прийшов час обновити теги з іменами політиків, яких я записав в небезнадійні і за якими тепер з цікавістю спостерігаю.

Віталій Кличко в Запоріжжі запустив в політ свою партію Удар, яскраво червоного коліру. В той же вечір вдале енергійне, насичене месаджами інтервю на Шустер Live. Віталій нагадує мені раннього Януковича. Того, за якого я колись наївно радів, який вчив мову, вчився розмовляти, вигравав дебати у Ющенка, тримав удар… Але Вітілій не Янукович, мені здається, він з дещо іншого тіста і найголовніше у нього правильно заточений в США і ФРН вектор. У нього може вийти.

Арсеній Яценюк хоча б в тому самому інтервю, в діалозі з Кличком на Шустер Live, якось не так щоб провально, але і не цікаво. Саме він став лідером обєднанної опозиції, це плюс. От би він повернувся став тим Яценюком, коли він став головою ВР. Також, наче з правильного тіста, але стільки невдалих виступів, популізм також.

Фемен вийшли на якусь міжнародну орбіту. Позаяк в Україні їх мало хто розуміє дівчата завойовують світ і правильно роблять. Креативні акції в Москві (український прапор на Газпромі), Турції (з повним виправданням), десяток у старій Європі і, звісно, вдома – chapeau, знімаю шляпу пані.

Доній Олесь, залишається чистим і правильним. Досить активний в своєму колі. Нуль популізму, наробляє гарну карму, репутацію. Можливо одного дня у таких як він буде шанс. А якщо не буде у таких шансу, то нічого доброго не буде.

Originally published at Живу в Глобальному Світі. You can comment here or there.

Стара церква ім. Св. Освальда (засн. в 1860 р) в м. Сюррей, Брит. Колумбія, Канада закликає своїх прихожан: “Лайкайте нас на Фейсбуці”. Як просили так і зробив :)