|
|
Оригінально опубліковано на Живу в Глобальному Світі. Будьласка коментуйте тут. Вважайте, що подкасти і скайпкасти можна слухати лише на UkieTalks.com  
00:30 – 02:10 Подяка тим, хто коментує наше шоу
Подяка 2 kolobok і papusha “Ялта non-comme il faut“
02:15 – 15:10 Два фрагменти дня. Прес конференція президентів Ющенка і Саакашвілі в Києві і прем’єрів Тимошенко і Путіна в Ялті. Тимошенко насміхалася над своїм президентом чи ставила крапку?
Два відео фрагменти на YouTube
15:15- 33:50 Бізнес в Україні – презентація в Мережі. Чому не можна знайти жодного Веб 2.0 сайту про малий і середній бізнес в Україні? Чому українців не цікавить говорити про бізнес?
33:55- 40:45 Концепція нашої двомовної програми наразі має 100% позитивних відгуків. (?!!) “Якого розміру має бути кнопка плеєра на нашому сайті?” – співвідношення тих, хто зайшов на сторінку до тих, хто натиснув кнопку плеєра 10:1. Що вам подобається і що ні в україно-англомовній програмі як наша?
40:49- 45:27 Матч Україна-Греція… Побажаємо грекам достойно виступити на чемпіонаті в Африці
Оригінально опубліковано на Живу в Глобальному Світі. Будьласка коментуйте тут. Вважайте, що подкасти і скайпкасти можна слухати лише на UkieTalks.com Сінгапур – одна з небагатьох країн світу, що “з третього світу перейшла відразу у перший”. Прочитати про Сінгапур і ознайомитися з біографією її лідера скоро можна буде українською на Вікіпедії (я зроблю, обіцяю). Поки що декілька фактів з англомовної Вікі:
 – Сінгапур став незележним 9 серпня 1965-го року, коли цей край вигнали (!) з Малазійської федерації, як безперспективний і етнічно нестабільний. На фото обличча Лі Кван Джу під час проголошення незалежності Сінгапура – прем’єр міністр республіки Сінгапур і її майбутній національний лідер майже плакав від горя, сприймаючи незалежність як поразку власних ідеалів;
- В країні чотири офіційних мови: англійська, китайська, малазійська і тамільська. Але англійська мова домінує в Сінгапурі всюди – від бізнесу до державних установ. Випускники китайськомовного університету мають проблеми з працевлаштуванням. Домінування англійської мови вважається ключовим елементом сінгапурського економічного дива;
- У 1959-му на чолі цієї країни стала команда молодих сінгапурців – переважно випускників вишів Англії. Лідер Лі Кван Ю (Lee Kuan Yew) закінчив англійський Кембрідж. Англійську від добре знав ще зі школи. Під час японської окупації Сінгапуру майбутній лідер нації працював на окупантів японців, редагуючи їх англомовну пропаганду
- Ставка відразу була зроблена на залучення іноземного капіталу і інвестицій. Було створені найкращі в регіоні умови для інвестицій
- В Сінгапурі немає жодних природних багатств, власних родовищ, імпортується навіть пісок для будівництва. Разом з тим в країні один з найвищих рівнів життя в світі.
PS. Я не знаю з якої радянської енциклопедії переписана стаття на українській Вікі станом на сьогодні… Спробую розбавити її тим, що при Сингапур знають на Заході.
Оригінально опубліковано на Живу в Глобальному Світі. Будьласка коментуйте тут. Вважайте, що подкасти і скайпкасти можна слухати також лише на UkieTalks.com Перепост з подкасту Вибране з української Бі-Бі-Сі. В епізоді зокрема радять частіше посміхатися і жартувати, менше депресувати, щоб унебезпечитися від послаблення імунної системи. “Не читайти радянських газет” додав би я класичне. Будьте перебірливими з живленням новинами, не розповсюджуйте паніку і депресію, і тоді ніякий грип не страшний.
Слухайте фрагмент цього і інших подкастів у моєму журналі.
Оригінально опубліковано на Живу в Глобальному Світі. Будьласка коментуйте тут. Вважайте, що подкасти і скайпкасти можна слухати також лише на UkieTalks.com Запланований на суботу ранок “зірковий” скайпкаст з Анатолієм Весксклярським не відбувся. Його перенесено. Ми з Андрієм мали вибирати чи перенести все на один тиждень, чи все таки записати черговий епізод. Вирішили записати. До вашої уваги:
00:54 Все починається з заголовків – важко читати українські новини.
Гімн для укрожурналіста
05:17 Газопропаганда. Скільки ще можна шуміти про газ?
08:00 Хто придумав назву “каліфорнійський грип”? Хоч відповіді немає, але хибна назва шириться Україною швидше самого вірусу H1N1
10:30 Чому в американському топ-10 не може з’явитися Майкл Джексон або Тут не голосують за пісні, яким старше 5-ти років. Криза оновлення в українському суспільстві у тому, що плутають сьогодні і вчора.
15:15 Не можна цілком виправдовувати вандалів, навіть якщо вони тобі симпатичні. Зі звинувачених в ушкодженні памятника Леніну на Хрещатику зняли частину звинувачень.
18:00 Про жарти і пародії довкола виборів в Україні
Єгор Лупан
Оригінально опубліковано на Живу в Глобальному Світі. Будьласка коментуйте тут. Вважайте, що подкасти і скайпкасти можна слухати також лише на UkieTalks.com
Якщо вам подобається англійський поп гурт Pet Shop Boys і українська політика то цей кліп також сподобається
Оригінально опубліковано на Живу в Глобальному Світі. Будьласка коментуйте тут. Вважайте, що подкасти і скайпкасти можна слухати також лише на UkieTalks.com Читати українські новини це щоденне випробування для мене. Українські політики, яких так щедро лають українці і їх брати росіяни, вони мені здаються просто освіченими і прогресивними профі порівняно з депресивними журналістами. Про коментаторів окрема розмова, полютери і сусідські інтернет бригади загадили Укрнет так, що нормальних коментаторів можна знайти хіба що у моєму журналі :-)
Залишив собі лише вузьку щілину більш меньш пристойних українських веб і теле проектів, але і тут інформаційне каліцтво дістає. Великий банер на Українські Правді “Мауріньйо нє інтєрєсуєт матч с Дінамо”. А мене не цікавить сайт, на якому можливий такий самовбивчий заголовок, який засовує голову читача відразу у задній отвір (якщо навіть тренеру не цікавий матч,..) Champion.com.ua (та ж сама колись немейнстрімна УП) радує першим заголовком “Динамо” – “Інтер”. Фарт коли-небудь скінчається.” Ну неможливий такий заголовок в Канаді, США, Польщі, Росії!.. Як це пояснити… пояснювати потрібно десь з першого місяця в журналістському ПТУ або на ранковій 5-ти хвилинці в редакції потрібно співати хором такий гімн:
Будні українців не фарт і не помилка
Помиляються журналісти і футболісти
Особли-и-во – журналісти
Originally published at Живу в Глобальному Світі. Будьласка коментуйте тут. Вважайте, що подкасти можна слухати також лише на UkieTalks.com Я не дуже добрий кухар, зате вдячний їдок :-) І знаю, що їжу потрібно балансувати. Увесь час їсти, наприклад, лише кашу довго не вийде, організм вимагатиме інших вітамінів, білків, ще якихось хімічних і біологічних елементів. Так і з живленням новинами. Коли довкола стільки панічних новин про грип, захотілося послухати… Адама Каррі. Хто не знає: цей талановитий, яскравий подкастер зокрема дуже категоричний щодо останньої грипозної паніки. Я було викинув його RSS живлення зі своєї стрічки новин, а зараз відшукав його в Ґуґлі, послухав пару випусків його шоу No Agenda, знову насолодився талантом, тонким гумором Адама, ще раз переконався, що панікувати з приводу грипа не потрібно, і,.. думаю, знову приховати його feed, перестати слухати. Радикальний вітамін Adam Сurry вжито за потреби, а далі можна просто отруїтися його максималізмом. Інформація його No Agenda однозначно інформаційно незбалансована. Корисна, гостра, кмітлива, але не для щоденного вжитку.
А хто балансує новини в Україні? Хто цим переймається на рівні індустрії, суспільства? Може у спеціалізованих виданнях, або в блогосфері хтось аналізує наскільки незбалансоване назагал українське інформаційне живлення? Організм здорової людини здатний саморегулювати, балансувати споживання їжи або інформації, а організм суспільства? В США, Канаді, Росії балансуванням переймаються централізовано (в кожній з цих країн по-своєму). А в Україні, інформаційний простір якої, найперше, останні декілька років під постійною атакою російської організованої пропаганди, по-друге, має маргінальну радянську традицію, а тому, по-третє, лише виробляє свою школу журналістики, моніторингом споживання інформації не займається практично ніхто. І я це називаю не більше не менше: Найбільшою чи не Єдиною Справжньою Проблемою України. НЄСПУ… звучить як абривіатура політичної партії though :-) Саме час переключитися, розмякнути в кріслі переглядаючи якесь американське кіно…Сьогодні ж пятниця! Але розмякнути теж вміру.
PS. Сьогоднішнє шоу No Agenda (1 лист 2009) присвячене грипу H1N1. В епізоді Hemorrhagic Flu Outbreak! згадує Адам і про паніку в Україні. Фрагмент нижче любязно наданий UkrainaTV.com
Originally published at Живу в Глобальному Світі. Please leave any comments there. 
Двоє українців розмовляють про українські питання. Один виріс в Україні, другий в Канаді. Один вчився в школі російською, другий англійською. Хоча між містами де вони зараз мешкають відстань майже 4000 км., але Скайп об’єднує їх технічно і українська мова об’єднує їх культурно.
Чому ми перескакуємо з української на англійську, розмовляємо, як кажуть в Канаді, “half-напів”? Найперше так може бути, бо схожим чином розмовляють українці в родинах, в церквах, на відпочинку по всій великий Канаді. По-друге, це спосіб покращити українську і англійську ведучим і слухачам.
В цьому епізоді:
1. 00:00-10:27 Помилка перекладу пана Чалого.
В попередньму випуску ми згадали про цитування О. Чалим канадського прем’єр міністра П’єра Трюдо, яке прозвучало на шоу Ганни Безулик (5 канал, “Я так думаю”, 22.10.2009). Оригінальна фраза Трюдо була дещо неправильно перекладена…
Фрагмент Олександра Чалого на YouTube
Оригінальний ч/б запис виступу П. Трюдо з архівів CBC. … Trudeau was addressing the Press Club in Washington, D.C. (25.03.1969);
2. 10:30-17:45 Інтернет закон N3271.
Обговорення українського Інтернет закону N3271. 22.10.2009 парламентарі усіх фракцій і груп напрочуд синхронно вирішили, що Інтернет, з його неконтрольованим потоком інформації їх “вже дістав” і тому треба покласти край його “фривольному і безвідповідальному існуванню” і дали супер-результативне голосування аж в 404 голоси.
Lawyers: Regulations of draft bill on fighting child pornography a threat
То навіщо вам Інтернет, панове?
3. 17:55-21:28 Адреса кирилицею.
Революція в інтернеті – не латинський шрифт дозволили. Тепер можна мати інтернет адресу кирилицею – чи це добре Україні?
Стаття Вивчи англійську сьогодні, щоб користуватися українською завтра
4. 21:28-25:12 Динамо на виїзді.
Два контроверсійні матчи Динамо з прекрасною картинкою: Дніпро-Динамо, Шахтар-Динамо
UkrainaTV.com
www.champion.com.ua
Originally published at Живу в Глобальному Світі. Please leave any comments there. Цей мій коментар відносно гарячої теми, щодо прийняття у першому читанні закону N3271. Скажу відразу: знайомий з реаліями українського Інтернету, я скоріше підтримую цей закон, ніж його заперечую.
Декілька років тому, на сайті одного українського видання я прочитав досить грубий коментар про те, чому українці мають боятися і нелюбити кримських татар. На моє зауваження про можливість попадання цього тексту в міліцію і проблем у автора за розпалювання національної ворожнечи, тамтешня публіка дружньо засміялася, мовляв, «давай – спробуй,.. побачимо, що вони зможуть зробити».
І ось у першому читанні 404 депутати ВР проголосували за посилюючі закон поправки. Дехто з моїх знайомих підписали петицію проти цього. На відміну від більшості тих, що підписалися під петицією, я закон (вірніше зміни до закону) прочитав. Більшість тексту, доволі прозоро і доступно написаного, говорить про боротьбу з дитячою порнографією. А ось і «мясо закону», якого так всі бояться:
“Споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані у разі виявлення в інформаційно-телекомунікаційних системах, в тому числі в мережі інтернет, інформації та даних, пов’язаних з насильством, порнографію, проявами расової і національної нетерпимості та тероризму, пропагандою наркотиків, порушенням прав інтелектуальної власності повідомляти про це провайдерів телекомунікацій і/або правоохоронні органи”
Що тут не так, панове? Та все так. Текст говорить про обмежену кількість тем, яких Закон загалом стосується: насильство, порно, расизм, тероризм, наркотики і інтелектуальна власність. Зауважимо, принагідно, що в тексті немає нічого слизького на кшталт про образу особистості, чиновника, держави. Можна сказати, що Закон стосується лише безпеки суспільства. В принципі, по тексту я заперечень то і не бачив. Зауваження, які я читав, стосуються виключно впровадження закону, а не його букви. На це я хочу сказати таке.
У мене немає сумніву, що будуть помилки, що будуть намагатися скористатися цим законом, щоб створити проблеми якомусь провокаційному журналісту, який пише на тему наркотиків, наприклад. АЛЕ, це все правове поле, панове. А це значить, що у звинуваченого будуть всі наявні права і можливості себе захищати. На відміну від примушених до сексу дітей, від посаджених на іглу, на відміну від затравлених нацистами – у постраждалих від «свавілля міліції» буде можливість себе захищати. Анархія, Укрнет в тому стані як зараз мене не влаштовують ще більше.
99.9% споживачів Інтернет, які листуються, чатяться, ведуть блоги, дивляться сайти для дорослих ніколи не побачать міліціонера в своїх дверях. Але, на моє переконання, більшість користувачів Укрнету (і не лише), вже страждають від агресивного контенту, хакерства і порно які йдуть з України.
Originally published at Живу в Глобальному Світі. Please leave any comments there.
Це проект нової радіокаст програми. Двоє українців розмовляють про українські питання. Один виріс в Україні, другий в Канаді. Один вчився в школі російською, другий англійською. Хоча між містами де вони мешкають відстань майже 4000 км., але Скайп об’єднує їх технічно і українська мова об’єднує їх культурно.
Це пілотний випуск нової програми Half-Напів, яку планується в тій чи інший спосіб зробити двомовною (українсько-англомовною). Зараз розмова точиться за алгоритмом “розділ українською/розділ англійською”. Ми хочемо спробувати “один українською/другий англійською”, “речення українською/речення англійською”. Чому так? Найперше так може бути, бо схожим чином розмовляють українці в родинах, в церквах, на відпочинку по всій великий Канаді. По-друге, це спосіб покращити українську і англійську ведучим і слухачам.
Програму можна прослухати нижче у журналі UkieTalks.com/Blog або на podcaster.org.ua
Нас дуже цікавить ваша критика.
Originally published at Живу в Глобальному Світі. Please leave any comments there. А я очікував, що Арсеній Яценюк стане “українським Обамою” на цих виборах. Все, що я про нього читав і чув до 2009-го року було напрочуд прогресивним і цікави і. Саме його новий стиль, політичні смаки і харизма спонукали мене до того, що в перший день 2008-го року я розмістив на YouTube саме його новорічне привітання, а не діючого президента скажімо.
Схоже, що Арсеній Яценюк вирішив будь за що стати президентом саме на цих виборах. Заявив він про це у травні і саме з цього часу його імідж драматично змінився. Я написав того ж місяця на форумі Фронту Змін: “Поверніть мені Яценюка якого я любив і в якого вірив… Що ви робите з його іміджем? Звідки раптом ця попсовість у його поведінці? Він ніколи не зможе бути кращим популістом ніж ЮТ і ніколи не зможе трясти повітря кулаками краще ніж ВЯ“. Цей мій коментар навіть не пройшов пре-модерацію форума… Через деякий час я перестав писати на тому форумі, як і перестав слухати виступи пана Арсенія, читати його статті. Для мене його новий штучний імідж виглядає, як complete failure, відверта помилка. Арсенію не потрібно було йти “прагматичним шляхом перевірених політтехнологій”, а, з огляду на свій зростаючий рейтинг залишитися самим собою підібравши в свою команду лише технологів, які здатні презентувати суспільству свою сутність. Потрібні були лише косметичні послуги, замість пластичної операції. Я не знаю деталей кухні, але схоже на нього працюють вітчизняні технологи або навіть російські, яких лише останній собака не обгавкав за хронічну візантійшину і довгострокову програшність їх підходу до справи.
Дивлячись на падаючий рейтинг Яценюка, хтось говорить про тактичні помилки: невдала рекламна кампанія на щитах, низькоефективна команда, тощо. Але я переконаний, що все це могло бути лише коливаннями його високого особистого рейтингу. Якби не було зроблено тієї драматичної помилки у травні з перевтіленням головного рекламного матеріалу: природнього стилю і слогу самого Арсенія.
До речі, згадавши про обамаманію і її вплив політичну моду: сусідам молдаванам схоже є шанс вскочити на підніжку цього глобального тренду. Лідер Ліберальної партії Молдови Маріаном Лупу головний кандидат на посаду президента в Молдові. З того, що я про нього чув він тієї ж ґенерації, того ж кістяка, тих же політичних смаків, що й Арсеній.
Однозначно, що за будь яких результатів політична кар’єра АЯ лише починається – він так і залишається чи не одноосібним уособленням нової ґенерації в топ ешелоні української політики. Поки що важко назвати цю ґенерацію своїм іменем, але Арсеній зразка 2008-го це вже був НЕ пост-радянський політик. Прикро звісно, що поламавши свій імідж, а з ним і динаміку росту свого рейтингу він вже практично не має шансів на виборах 2010.
Originally published at Живу в Глобальному Світі. Please leave any comments there.
Свято Покрови. Яка красива назва, яке глибоке коріння у цього свята, які грунтовні, драматичні події відзначють українці у цей день… А крім ходи ольстерською стінкою в темних плащах з білим банером надрукованим байдужим Futura Bold шрифтом, кияни нічого більш креативного, сучасного, кмітливого не придумали :-(
Збірна виграла 6:0 у Андори. Кожен гол – красень, навіть той панічний андорський :-) Тренер Олексій Михайличенко не вміє репетувати на футболістів і матюкатися, за що його так не люблять совки. А він взяв і вивів збірну з групи. Оле-оле-Олексій!
Originally published at Живу в Глобальному Світі. Please leave any comments there. Ідея. Спробую регулярно (?) робити рев’ю новин дня/тижня. Наприклад так.
Минулого тижня Барак Обама отримав Нобелівську премію. Приємна новина. В світі сьогодні відбувається так мало обіцяючого, а пан Обама на чолі super power це обіцяюче. Навіть сам цей факт настільки важливий, що вартий відзначення Нобелівською премією.
Берлусконі знову падає. Падає з олімпу італійської політики і європолітики. Суд визнав італійського прем’єра підсудним. Падає пан Берлусконі так довго, як падає Пізанська вежа. Трохи цементу в фундамент і стоятиме вічно.
Петро Порошенко, бізнесмен і за освітою дипломат, став міністром закордонних справ України. “Трохи солоденького Москві”, хтось зауважив у моїй RSS стрічці. Ну тре ж і їм солоденького колись. Принаймні тепер пану Порошенку не заборонять в’їзд до РФ, як рік тому. Хоча… А що їх зупинить?
На самміті СНД президент РФ відмовився зустрічатися з президентом України. Обидва, певно, залишилися цим задоволеними. Що на нуль не множ, всеодно буде нуль – ця шкільна істина, перше, що асоціюється у мене з новою рoсійською політикою.
Originally published at Живу в Глобальному Світі. Please leave any comments there. Пропоную вашій увазі коротеньку розповідь з серії ностальгійних спогадів дитинства, які я час від часу викладаю на сайті однієї чернігівської газети. Село Краснопілля і його околиці, про які я пишу нижче, і де пройшли можливо найромантичніші тижні мого дитинства, знаходиться на кордоні Чернігівської і Сумської областей. По стилю ці розповіді скоріше романтичний дитячий примітивізм. Але саме так мені і бачився світ тоді – більше 30-ти років тому.
***
Ставок у Церковному
В самому Краснопіллі є два великих ставки: Коноплянка і Котонівка. В обох можна впіймати карасів і щучок. Можна ще поїхати на Стару Ферму за село на північ – там, серед яблуневих садів і болот, стоїть стара колгоспна ферма, а поряд з нею ставок Чучівка. Кажуть, що раніше на Чучівці зупинялися цигани табором. Цигани просили у рибалок рибу, притрушували сіллю і… з’їдали її сирою просто перед очима очманілих від такого селян.
Але справжня рибалка для мене, то було на ставку у хуторі Церковному. Там величезний ставок, на якому вітер інколи здіймає такі хвилі, які можна побачити лише на морі. Та то і було моє море. Годинами, днями, тижнями я сидів на ставку в Церковному спостерігаючи не так за поплавком, як за великими пінистими хвилями величезного ставка, мріючи про далекі світи, думаючи про все на світі. Ставок був настільки великий, що навіть коли сюди приїжджали на авто туристи з сусідніх сіл і містечок: Краснопілля, Добротова, Кролівця чи то навіть самого Коропа, і вмикали магнітофони на повну гучність, все одно ставок поглинав цей гамір і зберігав свою величну затишність.
Ставок у хуторі Церковному (за радянських часів називився ще “хутір Червоний Ранок”) був з двох частин: Новий ставок і Старий ставок. Старий виглядав дійсно старим: густо порослий очеретом, з зеленоватою мутною водою, в якій, втім, водилися золоті лини і такі ж золоті карасі. Старий ставок був набагато менше великого Нового. Над північним його берегом хилилися величезні старі верби. Над західним його берегом стелився густий і вологий листяний ліс. В очереті, оточеному вербами і дубами Старий ставок мав дуже тиху воду. Він був більше віддалений від хутора Церковного і все це робило його таємничим і трохи страшнуватим для малого рибалки.
Новий ставок був відразу через греблю і тягнувся від Старого на північ вздовж хутора аж десь до кордонів Сумщини. Він був просто величезного розміру, блищав світлою прозорою водою і ліс на його західному березі був не старий темний листяний, а свіжий хвойний. Світла і енергії повітря на великих просторах Нового було настільки багато, що ні ліс з високими соснами, ні ряди старовинних вербів на його кресах не могли стримати і заспокоїти його хвилювання.
Саме на Новому ставку було декілька піщаних пляжів, і на них приїжджали поплавати і позагоряти найкрасивіші місцеві дівчата. Вони дійсно були красиві: сильні, веселі, натуральні. Дівчата запаморочували своєю красою молодого зголоднілого рибалку, а я не знав навіть як познайомитися з місцевими незнайомками. Тоді я йшов собі геть до родичів на хутір, щоб попити свіжого молока з білим хлібом і повернутися назад на цей великий ставок з надією на нові враження і відкриття.
PS. Вся вся моя лірично-віршована творчість зібрана на маленькому підрозділі форуму Севама.
Originally published at Живу в Глобальному Світі. Please leave any comments there. Я прошу поради у читачів (і слухачів) мого журналу. Не можу знайти швидким пошуком через Google ніяких українських Інтернет бізнес форумів будь якою з чотирьох мов, які я знаю. Якщо ви знаєте про такий Інтернет форум будьласка підкажіть мені його адресу.
Мене останнім часом зацікавив малий і середній сільськогосподарчий бізнес в Україні. Взагалі цей бізнес і інвестиції в нього. Останні декілька років від людей, що почали займатися цим бізнесом я нічого крім позитиву не чув. Ті, хто цим займається говорять досить цікаві речі. Ось зокрема на SvitloNews молодий чоловік який вирощує хміль в Хмельницьких області сказав, що з СГ бізнесу ніхто не йде, хто його почав. Це означає що?.. Що бізнес настільки цікавий і рентабельний, що він прогодовує всякого, хто ним зайнявся. ???
Я декілька разів намагався започаткувати бізнес (не с/г) і кожен раз зустрічався з тим, що в бізнес дуже важко увійти. Ну принаймні тут в Канаді, дуже важко увійти в бізнес. Тобто розпочати бізнес можна і рентабельність якась буде через років 3-5-ть, але цей перший період він вбиває всяке моє бажання зайнятися цим серйозно. Продовжую шукати, дивитися по сторонах і зараз мій погляд зупинився на сільськогосподарчому бізнесі в Україні.
Перспективи СГ бізнесу в світі дуже райдужні. Одна відома аналітична організація (не памятаю яка) прирівняла стійкість і перспективність СГ бізнесу до видобутку золота – попит буде лише рости і ніяка (фінансово-економічна) криза йому не страшна. Будьласка, якщо ви вже шукали такий інтернет форум, або знаєте реальні приклади ведення малого і середнього СГ бізнесу в Україні, дайте мені знати. Я готовий поговорити на цю тему в будьяком форматі. Напишіть мені в коментарях. напишіть мені емейл, ми можемо записати скайпкаст – все що завгодно. Мене дійсно цікавить ця тема.
Originally published at Живу в Глобальному Світі. Please leave any comments there. Я вже давно з подивом спостерігаю за дивними, антицивілізаційними процесами в Європі. Вважаючи себе великою мірою європейцем за вподобаннями, смаком і походженням, я помічаю, що перестаю розуміти Європу… Можливо це тому, що я живу за океаном, а можливо тому, що Європа зраджує саму себе, свої ідеали.
Спочатку була ейфорія від об’єднання і безумовного посилення Європи. Аж ось це об’єднання почало демонструвати свою хворобливість у толеруванні того, що сама ж пройшла у 30-40-хх роках минулого сторічча: агресії, аннексій територій, зон впливу і підкилимних угод.
Вершина цинічності і подвійних стандартів сталася сьогодні. Визнавши, що Рocійська Федерація цілковито (!) не виконує своїх зобовязань щодо врегулювання наслідків війни (!!) в Грузії. Визнавши, що російська делегація відверто заперечує наміри виконувати ці зобов’язання, ПАРЕ всеж примудрилася _ніяким чином_ не покарати російську делегацію за це. Я колись вважав, що в такому терпінні “мудрість Європи”, що таким чином вона просто тримає удар, щоб не погіршити сутацію. Можливо саме так предстаники ФРН і інших напрочуд лояльних до “пошуку себе Рocією” європейських еліт все це і пояснюють. Але ми ось щойно відзначали 70-річча Пакту Молотова-Рібентропа і Мюнхенської змови – тоді теж толерували те саме і тим самим пояснювали агресію Німеччини, що “відроджувалася”.
За останні роки 3-4 для мене особисто Франція, Італія і ФРН перестали існувати на туристичній мапі Європи. Мені вони не цікаві, а їх вибір мене лякає. Я не можу ніяк пояснити їх анти-українські кроки в ЄС і НАТО, і заяви їх еліт. А те, що я не можу пояснити того я боюся.
На щастя для України і цивілізованої спільноти на відміну від 1939-го світ сьогодні глобальний. І те, що ФРН або Росія територіально у три рази ближча до України ніж США і Канада вже мало що означає. У України є справжні друзі і стабільні партнери в Європі і за океаном: є Прибалтика з Польщею, є Північна Європа і Велика Британія, є США і Канада. Нажаль ці країни не є визначальними в ЄС, хоча і задніх тут не пасуть. На їх підтримку в цьому глобальному світі і надія.
За останні два роки економічне співробітництва між Україною і Канадою продемонструвало зріст на 400%. Щодо історичної прихильності канадського і американського суспільства до України взагалі окрема розмова. Ось де живуть і працюють справжні друзі України :-)
Originally published at Живу в Глобальному Світі. Please leave any comments there. Сьогодні слухав в авто радіо CBC і там розповідали таке. Провінція Манітоба має пріоритетом №1 боротьбу зі злочинністю. Має це пріоритетом вже років 10-ть, якщо не більше. Про високий рівень злочинності говорять там безперестанку на радіо і ТБ, про злочинність говорять політики, коли заграють з виборцями, кримінальна хроніка на передовицях газет і в жартах місцевих гумористів. В провінції найкращі поліцейські кадри, чудове сучасне обладнання і поліцейська екіпіровка, загони супер швидкого реагування і одна з найкращих в Канаді служб 911… Але клята злочинність в провінції тримається стабільно високо і столиця провінції Вінніпег давно входить в трійку найбільш кримінально проблемних міст країни. Більше того, опитування показують, що в усій країні місто Вінніпег асоціюється не з одним з найменьших рівнів безробіття, не з чарівними безмежними озерами, а саме з високою злочинністю.
І от в радіопрограмі розповідали, що відразу декілька провідних бізнесменів міста Вінніпега заявили, що побороти злочинність буде неможливо без того, щоб побороти негативний імідж провінції, які місцеві медіа… самі собі створили. Позаяк новини інформаційно незбалансовані і негатив, який йде з манітобських медіа, а за ними повторюється і в загальнодержавних медіа, значно перевищує інформацію, яка б приваблювала жити в провінції, поширювала позитивні приклади, розповідала про успіхи. Ну не цікаво жити в провінції, писати там книжки, виховувати там дітей, якщо довкола “все пагано”.
Українські садо-мазо-новини, інфомормаційно незбалансовані, водять українців по замкнутому колу “від паганого до ще гіршого”. Більшість дискусій, що на радіо, що на українських форумах йдуть від заперечення, а не від пропозиції, не від підтримки позитивних прикладів. Коли українська еліта зрозуміє те, що вже починає розуміти еліта Манітоби, тоді вона нарешті візьметься за вирішення найголовнішої проблеми в країні – інформаційної. Без нормального, збалансованого, конструктивного інформаційного середовища ніщо інше в сучасному світі не відбувається.
Originally published at Живу в Глобальному Світі. Please leave any comments there. 
“Президент Ющенко має можливість задовольнити запит від панів Джона і Фурніша на всиновлення, але згідно місцевого законодавства подружжя має всиновити також брата Лева“.
Ось такої сумнівної якості статтю можна прочитати в одній з безкоштовних бульварних газет Ванкувера. Те, що в пресі з’являються такі спекулятивні імпровізації говорить про широкий розголос, який тема знаходить в серцях і уяві людей.
В поважних газетах всього світу пишуть про цю драматично-світлу історію. Google News видав мені посилання на 1792 статей лише англійською мовою. Палко обговорюється новина і на світових Інтернет форумах.
За моїм спостереженням в Канаді, зокрема, розуміння до позиції України, яка “не ламає свої закони задля знаменитостей” виявляє не такий вже низький процент. В обговоренні тематичної статті на сайті канадського громадського телеканалу CBC близько 25% _проти_ того, щоб щось змінилося у цій справі, ці люди позитивно сприймають аргументи озвучені міністром Павленко, що кандидат на всиновлення застарий, не має родини (за українським законом) і навряд-чи зможе бути з дитиною так, як належить батьку. Зате більшість відвідувачів цього канадського сайту _за_ всиновлення і ця більшість розмовляє більш емоційно. “Цій дитині можливо недовго жити, дайте їм шанс!” Люди дуже часто змінюють свою точку зору на користь виняткового рішення у цій справі, коли дізнаються, що хлопчик не просто сирота, а й ВІЛ-позитивний. “Дайте їм шанс!” повторюю і я.
Mon, Sep. 14th, 2009, 11:27 pm
Час міняти
Originally published at Живу в Глобальному Світі. Please leave any comments there. 
Фото з cайту www.telegraph.co.uk
Якщо українське законодавство не дозволяє всиновити ВІЛ інфікованого 14-місячного хлопчика одному з найбагатших музикантів і найсвітліших особистостей світу лише тому, що він вважається формально неодруженим, то час підправити таке законодавство. Якщо українська еліта небажає нічого для цього не зробити, то час міняти таку морально застарілу еліту.
Спокій і формальність тону заяви пана міністра Павленка у такому детонуючому, драматичному питанні говорить, що він або не розуміє гостроту моменту або занадто добре знає консерватизм його виборців… Для світової спільноти Елтон Джон в одному ряду з Чайковським, Моцартом. Він за життя великий, має абсолютно чисту біографію, багатомільйонні статки і він не має дітей.
Те, що формально право України зрозуміють в усьому світі немає сумніву. Те, що світовий імідж України, в разі відмови серу Елтону Джону, втратить ще трохи свого помаранчового кольору надії також зрозуміло.
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}